
Закон України Про авторське право і суміжні права
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 13, ст.64 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 3793-XII ( 3793-12 ) від 23.12.93, ВВР, 1994, N 13, ст.65 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85 N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99, ВВР, 1999, N 41, ст.373 )
( В редакції Закону N 2627-III ( 2627-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 43, ст.214 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181 )
( У тексті Закону слова "звичайного кола сім'ї" і "звичайного кола однієї сім'ї" замінено словами "коло сім'ї" у відповідних відмінках згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові праваавторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням тавикористанням творів науки, літератури і мистецтва - авторськеправо, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм таорганізацій мовлення - суміжні права.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створилатвір;
аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певномуматеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітномудиску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів(зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, яківідображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковимсупроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливимвиключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана,телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуальновідображаються за допомогою певних технічних засобів. Видамиаудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми,діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими,анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;
база даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних абобудь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в томучислі - електронній, підбір і розташування складових частин якоїта її упорядкування є результатом творчої праці, і складовічастини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені задопомогою спеціальної пошукової системи на основі електроннихзасобів (комп'ютера) чи інших засобів;
виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору,виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чивідеограми авторське право і (або) суміжні права, на використанняцих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і навидачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншимособам у межах строку, встановленого цим Законом;
виконавець - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант,танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає,декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншимспособом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народноїтворчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, атакож диригент музичних і музично-драматичних творів;
виробник відеограми - фізична або юридична особа, яка взялана себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозаписвиконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковимсупроводом, так і без нього);
виробник фонограми - фізична або юридична особа, яка взяла насебе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозаписвиконання або будь-яких звуків;
відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії(магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо)виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводомчи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить доаудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом длявиготовлення її копій;
відтворення - виготовлення одного або більше примірниківтвору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, атакож їх запис для тимчасового чи постійного зберігання велектронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, якуможе зчитувати комп'ютер;
інформація про управління правами - інформація, в тому числів електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об'єкт авторськогоправа і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цейоб'єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація проумови використання об'єкта авторського права і (або) суміжнихправ, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена такаінформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладенийдо примірника об'єкта авторського права і (або) суміжних прав абовміщений у нього чи з'являється у зв'язку з його повідомленням дозагального відома;
ім'я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікуютьавтора: прізвище та ім'я автора; прізвище, ім'я та по батьковіавтора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак(сукупність знаків) тощо;
запис (звукозапис, відеозапис) - фіксація за допомогоюспеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогоючислового представлення) на відповідному матеріальному носіїзвуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їхсприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідногопристрою;
здавання у майновий найм - передача права користування і(або) володіння оригіналом чи примірником твору, фонограми,відеограми на певний строк з метою одержання прямої чиопосередкованої комерційної вигоди;
комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр,кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених уформі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його удію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплюєяк операційну систему, так і прикладну програму, виражені увихідному або об'єктному кодах);
контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми -примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений,опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторськогоправа і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених вУкраїні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митнутериторію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторськогоправа і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори,фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або пересталиохоронятися;
оприлюднення (розкриття публіці) твору - здійснена за згодоюавтора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних правдія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхомопублікування, публічного виконання, публічного показу, публічноїдемонстрації, публічного сповіщення тощо;
опублікування твору, фонограми, відеограми - випуск в обіг зазгодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або)суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншимиспособами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості,здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чивідеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання вмайновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступудо них через електронні системи інформації таким чином, щобудь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-якийчас за власним вибором або передачі права власності на них чиволодіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми,відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми,відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом таможливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми,відеограми;
організація колективного управління (організація колективногоуправління майновими правами) - організація, що управляє наколективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку;
організація мовлення - організація ефірного мовлення чиорганізація кабельного мовлення;
організація ефірного мовлення - телерадіоорганізація, щоздійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач іпрограм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва іншихорганізацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (атакож лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якомучастотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників);
організація кабельного мовлення - телерадіоорганізація, щоздійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач іпрограм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва іншихорганізацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою тогочи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю(провідникового, оптоволоконного чи іншого виду);
особа - фізична або юридична особа;
похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншогоіснуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація,адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору)чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів неналежать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання,озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами іншихаудіовізуальних творів);
примірник твору - копія твору, виконана у будь-якійматеріальній формі;
примірник фонограми - копія фонограми на відповідномуматеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередкованоіз цієї фонограми і містить усі зафіксовані на ній звуки чи їхчастину;
примірник відеограми - копія відеограми на відповідномуматеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередкованоіз цієї відеограми і містить усі зафіксовані на ній рухомізображення чи їх частину (як із звуковим супроводом, так і безнього);
продюсер аудіовізуального твору - особа, яка організує абоорганізує та фінансує створення аудіовізуального твору;
псевдонім - вигадане ім'я, вибране автором чи виконавцем дляпозначення свого авторства;
публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторськогоправа і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передачорганізацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншимспособом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогоюбудь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи покабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи,які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї,незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і тойсамий час або в різних місцях і в різний час;
публічна демонстрація аудіовізуального твору, відеограми -публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці зазгодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав уприміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належатьдо кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, аудіовізуальноготвору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-якихрухомих зображень;
публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу абопримірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачіорганізації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або)суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки,слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чипо кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях,де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать докола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснюєпоказ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і водин і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічнийпоказ аудіовізуального твору чи відеограми означає такождемонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограмибез дотримання їх послідовності);
публічне сповіщення (доведення до загального відома) -передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжнихправ в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів,гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чипередача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого видуназемного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового,оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуківі (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програморганізацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бутисприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленістьяких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачізображення чи звуки не можуть бути сприйняті;
репрографічне відтворення (репродукування) - факсимільневідтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чизменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору абойого примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібнимиспособами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій),оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер;
розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжнихправ - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і(або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуютьсяпубліці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публікитаким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цихоб'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором;
службовий твір - твір, створений автором у порядку виконанняслужбових обов'язків відповідно до службового завдання читрудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;
суспільне надбання - твори і об'єкти суміжних прав, строк діїавторського права і (або) суміжних прав на які закінчився;
твір архітектури - твір у галузі мистецтва спорудженнябудівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі,збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктівтощо);
твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок,гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного)дизайну тощо;
твір ужиткового мистецтва - твір мистецтва, в тому числі твірхудожнього промислу, створений ручним або промисловим способом длякористування у побуті або перенесений на предмети такогокористування;
технічні засоби захисту - технічні пристрої і (або)технологічні розробки, призначені для створення технологічноїперешкоди порушенню авторського права і (або) суміжних прав присприйнятті і (або) копіюванні захищених (закодованих) записів уфонограмах (відеограмах) і передачах організацій мовлення чи дляконтролю доступу до використання об'єктів авторського права ісуміжних прав;
установа - центральний орган виконавчої влади у сферіінтелектуальної власності;
фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітнійстрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-дискутощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису,що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихіднимматеріалом для виготовлення її примірників (копій);
цитата - порівняно короткий уривок з літературного, науковогочи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується,з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування,іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими своїтвердження або для посилання на погляди іншого автора вавтентичному формулюванні;
державна система правової охорони інтелектуальноївласності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх,інформаційних та інших державних закладів відповідноїспеціалізації, що входять до сфери управління Установи. ( Статтю 1доповнено абзацом згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від22.05.2003 )
Стаття 2. Законодавство України про авторське право і суміжні права
Законодавство України про авторське право і суміжні правабазується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається звідповідних норм Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), цьогоЗакону, законів України "Про власність" ( 697-12 ), "Прокінематографію" ( 9/98-ВР ), "Про телебачення і радіомовлення"( 3759-12 ), "Про видавничу справу" ( 318/97-ВР ), "Пророзповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм"( 1587-14 ) та інших законів України, що охороняють особистінемайнові права та майнові права суб'єктів авторського права ісуміжних прав.
Стаття 3. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
а) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, іоб'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону,незалежно від місця їх першого оприлюднення (або не оприлюднені,але знаходяться в об'єктивній формі на території України),авторами яких або особами, яким належить авторське право і (або)суміжні права на них, є фізичні особи, які є громадянами Україниабо не є її громадянами, але мають постійне місце проживання натериторії України, або юридичні особи, які мають місцезнаходженняна території України;
б) твори, зазначені у частині першій статті 8 цього Закону, іоб'єкти суміжних прав, зазначені у статті 35 цього Закону, впершеоприлюднені на території України або вперше оприлюднені за межамиУкраїни, але після цього протягом 30 днів оприлюднені на територіїУкраїни;
в) передачі організацій мовлення, що мають місцезнаходженняна території України і здійснюють передачі за допомогоюпередавачів, розташованих на території України;
г) твори архітектури і скульптури, які об'єктивно знаходятьсяна території України;
д) твори та об'єкти суміжних прав, які охороняютьсявідповідно до міжнародних договорів України.
2. Положення цього Закону спрямовані на захист особистихнемайнових прав і майнових прав:
а) суб'єктів авторського права, зазначених у статті 7 цьогоЗакону, і суб'єктів суміжних прав, зазначених у частині першійстатті 36 цього Закону, які є громадянами України або не єгромадянами України, але мають постійне місце проживання натериторії України (для юридичних осіб - місцезнаходження натериторії України), незалежно від того, на якій території впершебули оприлюднені їх твори чи об'єкти суміжних прав;
б) суб'єктів авторського права, зазначених у статті 7 цьогоЗакону, і суб'єктів суміжних прав, зазначених у частині першійстатті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійногомісця проживання (для юридичних осіб - їх місцезнаходження), творичи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на територіїУкраїни або не оприлюднені, але які знаходяться в об'єктивнійформі на території України;
в) суб'єктів авторського права, зазначених у статті 7 цьогоЗакону, і суб'єктів суміжних прав, зазначених у частині першійстатті 36 цього Закону, незалежно від їх громадянства і постійногомісця проживання, твори чи об'єкти суміжних прав яких впершеоприлюднені в іншій країні та протягом 30 днів після цьогооприлюднені на території України;
г) інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжніправа.
3. Суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав,незалежно від їх громадянства, твори чи об'єкти суміжних прав якихвперше оприлюднені на території іншої держави або не оприлюднені,але знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави,правова охорона надається відповідно до міжнародних договорівУкраїни.
Стаття 4. Повноваження Установи у сфері охорони авторського права і суміжних прав
1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сферіохорони авторського права і суміжних прав, здійснює своїповноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такіфункції:
реалізує моніторинг застосування і дотримання національногозаконодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права ісуміжних прав;
веде облік організацій колективного управління після їхреєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надаєїм методичну допомогу;
здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України;
здійснює посередництво у переговорах і при вирішенніконфліктів між організаціями колективного управління, а також міжцими організаціями і суб'єктами авторського права і (або) суміжнихправ;
організує розробку нормативів і таблиць щодо розмірумінімальної винагороди і її розподілу між авторами і іншимисуб'єктами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх длязатвердження Кабінетові Міністрів України;
забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерівпримірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм)контрольними марками відповідно до Закону України "Пророзповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм"( 1587-14 ), веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок;
організує приймання і розгляд заявок на державну реєстраціюправ автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також нареєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, іздійснення їх реєстрації;
забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіхдержавних реєстрацій авторського права;
організує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорониавторського права і суміжних прав;
забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сферіохорони авторського права і суміжних прав;
представляє інтереси України з питань охорони авторськогоправа і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно дочинного законодавства;
доручає закладам, які входять до державної системи правовоїохорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації,виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положеннямпро Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правовоїохорони інтелектуальної власності;
сприяє діяльності організацій колективного управліннямайновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжнихправ, пов'язаної з виконанням функцій, які визначені статтею 49цього Закону; ( Частину першу статті 4 доповнено абзацомчотирнадцятим згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від22.05.2003 )
виконує інші функції відповідно до Положення про Установу,затвердженого в установленому порядку.
2. Установа має право вимагати від організацій колективногоуправління передбачену частиною сьомою статті 48 цього Законуінформацію.
3. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахуноккоштів Державного бюджету України.
Стаття 5. Застосування правил міжнародного договору
Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковістьякого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право ісуміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 6. Права іноземних осіб та осіб без громадянства
Іноземні особи та особи без громадянства, відповідно доміжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, маютьоднакові з особами України права, передбачені цим Законом.
Розділ II
АВТОРСЬКЕ ПРАВО
Стаття 7. Суб'єкти авторського права
Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених участині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, якимавтори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Стаття 8. Об'єкти авторського права
1. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки,літератури і мистецтва, а саме:
1) літературні письмові твори белетристичного,публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру(книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп'ютерні програми;
4) бази даних;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їхпостановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-парковогомистецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконаніспособами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі творидекоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, зхудожнього скла, ювелірні вироби тощо; ( Пункт 11 частини першоїстатті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV( 850-15 ) від 22.05.2003 )
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичнітвори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки,архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієїчастини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедіїта антології, збірники звичайних даних, інші складені твори заумови, що вони є результатом творчої праці за добором,координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторськихправ на твори, що входять до них як складові частини;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення,субтитрування українською та іншими мовами іноземнихаудіовізуальних творів;
17) інші твори.
2. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені участині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені,як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення,жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда,розваги тощо).
3. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тількина форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї,теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи,концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані,пояснені, проілюстровані у творі.
Стаття 9. Охорона авторського права на частину твору
Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у томучислі й оригінальна назва твору, розглядається як твір іохороняється відповідно до цього Закону.
Стаття 10. Об'єкти, що не охороняються
Не є об'єктом авторського права:
а) повідомлення про новини дня або поточні події, що маютьхарактер звичайної прес-інформації;
б) твори народної творчості (фольклор);
в) видані органами державної влади у межах їх повноваженьофіційні документи політичного, законодавчого, адміністративногохарактеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державністандарти тощо) та їх офіційні переклади;
г) державні символи України, державні нагороди; символи ізнаки органів державної влади, Збройних Сил України та іншихвійськових формувань; символіка територіальних громад; символи тазнаки підприємств, установ та організацій;
д) грошові знаки;
е) розклади руху транспортних засобів, розкладителерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні базиданих, що не відповідають критеріям оригінальності і на якіпоширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливогороду).
Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г"і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердженнярозглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.
Стаття 11. Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства
1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, єавтор твору.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа,зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпціяавторства).
Це положення застосовується також у разі опублікування творупід псевдонімом, який ідентифікує автора.
2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту йогостворення. Для виникнення і здійснення авторського права невимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне йогооформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-якаінша особа, якій на законних підставах передано авторське майновеправо на цей твір), для сповіщення про свої права можевикористовувати знак охорони авторського права. Цей знакскладається з таких елементів:
латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака ненаводиться);
ім'я особи, яка має авторське право;
рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі ікожному примірнику твору.
4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (завинятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора),видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі)вважається представником автора і має право захищати праваостаннього. Це положення діє до того часу, поки автор твору нерозкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.
5. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства(авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, фактуі дати опублікування твору чи договорів, які стосуються праваавтора на твір, у будь-який час протягом строку охорониавторського права може зареєструвати своє авторське право увідповідних державних реєстрах.
Державна реєстрація авторського права і договорів, якістосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповіднодо затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установаскладає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.
За підготовку Установою до державної реєстрації авторськогоправа і договорів, які стосуються права автора на твір,сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом МіністрівУкраїни.
Про реєстрацію авторського права на твір Установою видаєтьсясвідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, коштивід сплати якого перераховуються до Державного бюджету України.Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтвавизначаються законодавством.
Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено(виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторськеправо, у його реєстрації.
Стаття 12. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір
1. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт,в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуженняматеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуженняавторського права і навпаки.
2. Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригіналтвору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяєтьсяруйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторовітвору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених найого створення. Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригіналтвору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якомувиражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копіютвору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурноїспоруди - фотографії твору.
Стаття 13. Співавторство
1. Співавторами є особи, спільною творчою працею якихстворено твір.
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належитьвсім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одненерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких маєсамостійне значення.
Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною міжними.
Право опублікування та іншого використання твору в ціломуналежить всім співавторам.
Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривнеціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підставвідмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання абозміну твору.
У разі порушення спільного авторського права кожен співавторможе доводити своє право в судовому порядку.
2. Якщо твір, створений у співавторстві, складається зчастин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен ізспівавторів має право використовувати створену ним частину творуна власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою міжспівавторами.
3. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю.Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, якайого взяла.
Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодоюособи, яка дала інтерв'ю.
4. Винагорода за використання твору належить співавторам урівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.
Стаття 14. Особисті немайнові права автора
1. Автору належать такі особисті немайнові права:
1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначенняналежним чином імені автора на творі і його примірниках і забудь-якого публічного використання твору, якщо це практичноможливо;
2) забороняти під час публічного використання творузгадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитисьанонімом;
3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначенняпсевдоніма замість справжнього імені автора на творі і йогопримірниках і під час будь-якого його публічного використання;
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіятибудь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору абобудь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі ірепутації автора.
2. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані(відчужені) іншим особам.
Стаття 15. Майнові права автора
1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторськеправо) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання творуіншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторськеправо) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно зположеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стаєсуб'єктом авторського права.
2. Виключне право на використання твору автором (чи іншоюособою, яка має авторське право) дозволяє йому використовуватитвір у будь-якій формі і будь-яким способом.
3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторськеправо) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами даєйому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воноздійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила першеоприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні змінитворів;
7) включення творів як складових частин до збірників,антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуженняіншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат ташляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки такимчином, що її представники можуть здійснити доступ до творів збудь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат післяпершого продажу, відчуження іншим способом оригіналу абопримірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, базданих, музичних творів у нотній формі, а також творів,зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитуєкомп'ютер;
11) імпорт примірників творів.
Цей перелік не є вичерпним.
4. Виключні права авторів на використання творів архітектури,містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їхучасті у реалізації проектів цих творів.
5. За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цьогоЗакону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має правовимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального)платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожневикористання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення івикористання твору встановлюються в авторському договорі або удоговорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторськогоправа організаціями колективного управління з особами, яківикористовують твори.
Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальніставки авторської винагороди та порядок їх застосування. ( Абзацтретій частини п'ятої статті 15 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21-25цього Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимутьшкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законніінтереси автора.
7. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законнимчином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу вУкраїні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхомпродажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка маєавторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодотворів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий наймчи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка маєавторське право.
Стаття 16. Авторське право на службові твори
1. Авторське особисте немайнове право на службовий твірналежить його автору.
2. Виключне майнове право на службовий твір належитьроботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором(контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором іроботодавцем.
3. За створення і використання службового твору авторуналежить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якоївстановлюються трудовим договором (контрактом) та (або)цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.
Стаття 17. Авторське право на аудіовізуальний твір
1. Авторами аудіовізуального твору є:
а) режисер-постановник;
б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;
в) автор спеціально створеного для аудіовізуального творумузичного твору з текстом або без нього;
г) художник-постановник;
д) оператор-постановник.
Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше ізнаведених у цій частині авторських функцій.
2. Якщо інше не передбачено у договорі про створенняаудіовізуального твору, автори, які зробили внесок абозобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору іпередали майнові права організації, що здійснює виробництвоаудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, немають права заперечувати проти виконання цього твору, йоговідтворення, розповсюдження, публічного показу, публічноїдемонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування ідублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконаннямузичних творів, включених до аудіовізуального твору. Заоприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чисповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і(або) комерційний прокат його примірників за всіма авторамиаудіовізуального твору зберігається право на справедливувинагороду, що розподіляється і виплачується організаціямиколективного управління або іншим способом.
3. Автори, твори яких увійшли як складова частина доаудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так істворених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігаютьавторське право кожний на свій твір і можуть самостійновикористовувати його незалежно від аудіовізуального твору вцілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництвоаудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору непередбачено інше.
Стаття 18. Авторське право на комп'ютерні програми
Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Такаохорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способучи форми їх вираження.
Стаття 19. Авторське право на збірники та інші складені твори
1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові)належить авторське право на здійснені ним підбір і розташуваннятворів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці(упорядкування).
Упорядник збірника користується авторським правом за умовидотримання ним прав авторів кожного з творів, включених доскладеного твору.
Автори творів, включених до складеного твору, мають правовикористовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщоінше не передбачено авторським договором з упорядником збірника.
Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншимособам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самихтворів та (або) інших даних для створення своїх творів.
Передбачена цією частиною правова охорона баз даних непоширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-якеавторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, якімістяться у базі даних.
2. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників,періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналівта інших періодичних видань належать виключні права навикористання таких видань у цілому. Видавець має право забудь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я абовимагати такого зазначення.
Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключніправа на використання своїх творів незалежно від видання в цілому,якщо інше не передбачено авторським договором.
Стаття 20. Авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів
1. Перекладачам і авторам інших похідних творів належитьавторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжуванняабо іншу переробку.
Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуютьсяавторським правом на створений ними твір за умови дотримання нимиправ автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжуванняабо іншої переробки.
2. Авторське право перекладачів і (або) авторів іншихпохідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати своїпереклади і переробки тих самих творів.
Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора
Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право),але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення,допускається:
1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованихтворів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числіцитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщовоно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційнимхарактером твору, до якого цитати включаються; вільне використанняцитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених дофонограми (відеограми) або програми мовлення;
2) використання літературних і художніх творів в обсязі,виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях,передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчальногохарактеру;
3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічнесповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статейз поточних економічних, політичних, релігійних та соціальнихпитань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру увипадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення абоінше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобамифотографії або кінематографії, публічне сповіщення або іншепублічне повідомлення творів, побачених або почутих під часперебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступнихпубліці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях длявисвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів укомерційних цілях; ( Пункт 5 частини першої статті 21 в редакціїЗакону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтомдля сліпих;
7) відтворення творів для судового і адміністративногопровадження в обсязі, виправданому цією метою;
8) публічне виконання музичних творів під час офіційних ірелігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданомухарактером таких церемоній;
9) відтворення з інформаційною метою у газетах та іншихперіодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщенняпублічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібнихтворів у обсязі, виправданому поставленою метою;
10) відтворення твору в цілях і за умов, передбаченихстаттями 22-25 цього Закону.
Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.
Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом
Допускається без згоди автора або іншої особи, яка маєавторське право, репрографічне відтворення одного примірника творубібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо абоопосередковано на одержання прибутку, за таких умов:
1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована
стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових
творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з
ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за
запитами фізичних осіб за умови, що:
а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що
такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і
приватного дослідження;
б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру;
( Підпункт "в" пункту 1 статті 22 виключено на підставі
Закону N 850-IV від 22.05.2003 )
2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або
заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної
бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого
або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи
архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а
також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру.
Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання
Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має
авторське право:
1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів,
аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що
обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
2) репрографічне відтворення навчальними закладами для
аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за
обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями
або без них за умови, коли:
а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має
систематичного характеру;
( Підпункт "в" пункту 2 статті 23 виключено на підставі
Закону N 850-IV від 22.05.2003 )
Стаття 24. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція
комп'ютерних програм
1. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим
примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або
іншої особи, яка має авторське право на цю програму: ( Абзац
перший частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 850-IV від 22.05.2003 )
1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з
метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи,
яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з
функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її
призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а
також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з
автором чи іншою особою, яка має авторське право;
2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що
ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни
правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал
комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане
непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної
програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у
цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі,
якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає
бути правомірним;
3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з
об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації,
необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою
комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:
а) інформація, необхідна для досягнення здатності до
взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;
б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин
комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до
взаємодії;
в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може
використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з
іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім
випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії
з іншими програмами, а також не може використовуватися для
розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану
комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що
порушує авторське право;
4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування
комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що
лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання
будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи
запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.
2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати
шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати
законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське
право на комп'ютерну програму.
Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях
1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має
авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати
виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо
правомірно оприлюднені твори, крім:
а) творів архітектури у формі будівель і споруд;
б) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених
статтею 24 цього Закону;
в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і
оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком
випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону;
( Пункт "г" частини першої статті 25 виключено на підставі
Закону N 850-IV від 22.05.2003 )
2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах,
їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники
допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих
цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців,
виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм
винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку
визначені статтею 42 цього Закону. ( Частина друга статті 25 в
редакції Закону N 850-IV від 22.05.2003 )
Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва
При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального
об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор
має право вимагати доступу до цього твору з метою його
використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів,
карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права
та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не
може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав.
При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору
авторові.
Стаття 27. Право слідування
Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті -
спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку
користуються щодо проданих автором оригіналів творів
образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти
відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон,
галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем,
здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у
цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями,
салонами, крамницями тощо.
Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті
використання права слідування, здійснюються особисто автором,
через його повіреного або через організації колективного
управління.
Стаття 28. Строк дії авторського права
1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його
створення і починає діяти від дня створення твору.
2. Авторське право діє протягом усього життя автора і
70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією
статтею.
3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом,
строк дії авторського права закінчується через 70 років після
того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не
викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору,
оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не
пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору,
застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.
4. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє
протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього
співавтора.
5. У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не
водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками,
серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для
кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.
6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів
діє протягом 70 років після їх реабілітації.
7. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом
30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його
правомірного опублікування.
8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони
авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше
його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту
майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років
від часу, коли твір був вперше оприлюднений.
9. Строк дії авторського права після смерті автора і строки,
встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються
від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у
зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного
за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.
( Частина дев'ята статті 28 в редакції Закону N 850-IV
від 22.05.2003 )
10. Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14
цього Закону, охороняються безстроково.
Стаття 29. Перехід авторського права у спадщину
1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне
авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину
особисті немайнові права автора.
2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і
протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також
будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі
та репутації автора.
Стаття 30. Перехід творів у суспільне надбання
1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає
їх перехід у суспільне надбання.
2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без
виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою,
за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених
статтею 14 цього Закону.
3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися
спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за
використання на території України творів, які стали суспільним
надбанням.
Стаття 31. Передача (відчуження) майнових прав суб'єктів
авторського права
1. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може
передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону,
будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав
автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється
авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають
бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському
договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
2. Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною
особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому
законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи -
суб'єкта авторського права.
Стаття 32. Передача права на використання твору
1. Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить
виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору
будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі
авторського договору.
Використання твору будь-якою особою допускається виключно на
основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених
статтями 21-25 цього Закону.
2. Передача права на використання твору іншим особам може
здійснюватися на основі авторського договору про передачу
виключного права на використання твору або на основі авторського
договору про передачу невиключного права на використання твору.
3. За авторським договором про передачу виключного права на
використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне
авторське право) передає право використовувати твір певним
способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права
передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти
подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка
передає виключне право на використання твору, залишається право на
використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
4. За авторським договором про передачу невиключного права на
використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право)
передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у
встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне
право, зберігається право на використання твору і на передачу
невиключного права на використання твору іншим особам.
5. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на
використання творів мають організації колективного управління,
яким суб'єкти авторського права передали повноваження на
управління своїми майновими авторськими правами.
6. Права на використання твору, що передаються за авторським
договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено
передачі виключних прав на використання твору.
Стаття 33. Договори на право використання творів
1. Договори про передачу прав на використання творів
укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися
договір про використання (опублікування) твору в періодичних
виданнях (газетах, журналах тощо).
2. Договір про передачу прав на використання творів
вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх
істотних умов (строку дії договору, способу використання твору,
території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку
виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за
вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).
Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді
відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у
вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки
авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки,
встановлені Кабінетом Міністрів України.
3. Предметом договору про передачу прав на використання твору
не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.
4. Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти
примірні авторські договори (зразки авторських договорів).
5. Умови договору, що погіршують становище автора (його
правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним
законодавством, є недійсними.
6. За авторським договором замовлення автор зобов'язується
створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і
передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата
замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.
7. Умови договору, що обмежують право автора на створення
майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній
галузі, є недійсними.
8. Усі майнові права на використання твору, які передаються
за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові
права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом
авторського права, вважаються такими, що не передані, і
зберігаються за ним.
Стаття 34. Відповідальність за невиконання
авторського договору
1. Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала
зобов'язання за авторським договором, зобов'язана відшкодувати
іншій стороні всі збитки, в тому числі упущену вигоду.
2. Якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов
авторського договору замовлення, він повинен відшкодувати
замовникові збитки, в тому числі упущену вигоду.
3. Спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських
договорів вирішуються у суді.
Розділ III
СУМІЖНІ ПРАВА
Стаття 35. Об'єкти суміжних прав
Об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту,
оцінки, способу і форми вираження, є:
а) виконання літературних, драматичних, музичних,
музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
б) фонограми, відеограми;
в) передачі (програми) організацій мовлення.
Стаття 36. Суб'єкти суміжних прав
1. Суб'єктами суміжних прав є:
а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних
підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;
б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та
особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права
щодо фонограм;
в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та
особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права
щодо відеограм;
г) організації мовлення та їх правонаступники.
2. Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними
прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського
права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні
дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців.
Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів
авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).
Стаття 37. Виникнення і здійснення суміжних прав
1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник
фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.
2. Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору,
виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення
передачі організації мовлення.
3. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається
виконання будь-яких формальностей.
Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для
сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і
всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних
підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони
суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:
латинська літера "P", обведена колом, - (зображення знака не
наводиться);
імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм)
суміжні права;
рік першої публікації фонограми (відеограми).
За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником
фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких
зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх
упаковці.
4. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися
мінімальні ставки винагороди за використання об'єктів суміжних
прав та порядок їх індексації.
Стаття 38. Особисті немайнові права виконавців та права на
ім'я (назву) виробників фонограм, відеограм
і організацій мовлення
1. Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:
а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;
б) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи
повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи
виконанням (у разі, якщо це можливо);
в) вимагати забезпечення належної якості запису його
виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи
іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і
репутації.
2. Виробник фонограми, виробник відеограми має право
зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його
упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів,
вимагати його згадування у процесі використання фонограми
(відеограми).
3. Організація мовлення має право вимагати згадування своєї
назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї
передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією
мовлення.
Стаття 39. Майнові права виконавців
1. Майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти
чи забороняти іншим особам:
а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий
ефір);
б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше
незафіксованих виконань;
в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,
зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх
згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та,
на яку вони дали свою згоду;
г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи
відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права
власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали
дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше
відтворення;
д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань,
зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було
їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після
розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми
(відеограми) або за його дозволом;
е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах
чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що
будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в
будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації
виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.
2. Майнові права виконавців можуть передаватися
(відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому
визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок
виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань,
територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені
договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні
ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
3. У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному
творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює
виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального
твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено
договором.
4. У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання
безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику
відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець
передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право
на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом
першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а
також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та
іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання
справедливої винагороди за зазначені види використання свого
виконання через організації колективного управління або іншим
способом.
Стаття 40. Майнові права виробників фонограм і виробників
відеограм
1. До майнових прав виробників фонограм і виробників
відеограм належить їх виключне право на використання своїх
фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим
особам:
а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм
і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;
б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх
примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права
власності;
в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників,
навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми
чи відеограми або за їх дозволом;
г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників
через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може
отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх
власним вибором;
д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;
е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та
їх примірників з метою їх поширення серед публіки.
2. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм
можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі
договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми
(відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії
договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на
яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором
ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки,
встановлені Кабінетом Міністрів України.
Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є
юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій
особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації
юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.
3. Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені
виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний
обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх
наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди
виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без
виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання
таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи
комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми
(відеограми).
Стаття 41. Майнові права організацій мовлення
1. До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне
право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне
право дозволяти чи забороняти іншим особам:
а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і
ретрансляції;
б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх
відтворення;
в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у
місцях з платним входом.
Організація мовлення також має право забороняти поширення на
території України чи з території України сигналу із супутника, що
несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із
супутника не призначався.
2. Майнові права організації мовлення можуть передаватися
(відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому
визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір
і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються
передані права, тощо.
Майнові права організації мовлення можуть бути також передані
(відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок
ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.
Стаття 42. Обмеження майнових прав виконавців, виробників
фонограм, відеограм і організацій мовлення
1. Допускаються використання виконань, фонограм, відеограм,
програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до
загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм,
відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями
21-25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів
літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються
такі умови:
а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з
метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї
частини, не поширюється на експорт відтворених примірників
фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території
України;
в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на
справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених
примірників.
Передбачене цією частиною використання об'єктів суміжних прав
без згоди суб'єктів суміжних прав є можливим лише за умови
дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і
суміжних прав, передбачених статтями 14 і 38 цього Закону.
2. Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в
особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах,
відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів),
виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм
винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
3. Передбачене частинами першою і другою цієї статті
використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних
прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань,
фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси
виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи
інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
4. Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та
іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за
передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється
у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або)
матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і
матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити
відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів,
зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:
а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не
призначених для використання в домашніх умовах;
б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за
митну територію України;
в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною
особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без
комерційної мети.
5. Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї
статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками
та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв,
визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та
імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються
визначеним Установою організаціям колективного управління (далі -
уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між
організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі,
на основі договорів, які уповноважені організації укладають з
усіма організаціями колективного управління. Імпортери
перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення
товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного
місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
6. Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені
організації мають право вимагати від виробників та імпортерів
інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж)
зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і
матеріальних носіїв.
7. Зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій
цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками
фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного
управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких
пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і
виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.
Стаття 43. Використання фонограм і відеограм, опублікованих
з комерційною метою
1. Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм),
фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з
комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих
фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи
опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх
примірників:
а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну
демонстрацію відеограми або її примірника;
б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі
чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).
2. Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм),
що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх
правомірним використанням здійснюються визначеними Установою
уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані
кошти розподіляються між організаціями колективного управління,
які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені
організації укладають з усіма організаціями колективного
управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода
розподіляється відповідною організацією колективного управління у
таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм
(відеограм) - 50 відсотків.
3. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що
зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її
виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
4. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх
примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині
другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання,
необхідні для збирання і розподілу винагороди.
Стаття 44. Строк дії суміжних прав
1. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років
від дати першого запису виконання.
Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною
першою статті 38 цього Закону, охороняються безстроково.
2. Права виробників фонограм і відеограм охороняються
протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми
(відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо
фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного
часу.
3. Організації мовлення користуються наданими цим Законом
правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення
передачі.
4. Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня
року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією
статтею строки захисту.
5. До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників
фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право
дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм,
відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання
винагороди у межах установленого цією статтею строку.
Розділ IV
УПРАВЛІННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ СУБ'ЄКТІВ
АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ
Стаття 45. Способи управління майновими правами суб'єктів
авторського права і суміжних прав
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти
своїми правами:
а) особисто;
б) через свого повіреного;
в) через організацію колективного управління.
Стаття 46. Управління майновими правами через повіреного
Суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити
управління своїми майновими правами повіреному на підставі
укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління
майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй
суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Стаття 47. Забезпечення колективного управління
майновими правами
1. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть
доручати управління своїми майновими правами організаціям
колективного управління.
2. Організації колективного управління створюються суб'єктами
авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної
особи згідно із законом.
3. Допускається утворення окремих організацій, які управляють
певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, які
управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій
суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
4. Особи, які використовують твори, виконання, програми
мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати
організаціям колективного управління точний перелік використаних
творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм
мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані
прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям
колективного управління винагороду в передбачений термін і в
обумовленому розмірі.
5. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть
також доручати управління своїми майновими правами на колективній
основі відповідним державним організаціям, установчі документи
яких передбачають здійснення таких функцій.
Стаття 48. Діяльність організацій колективного управління
1. Організація колективного управління після її державної
реєстрації зобов'язана протягом 30 днів стати на облік в Установі.
Про облік організацій колективного управління Установа здійснює
публікацію у своєму офіційному бюлетені.
Організації колективного управління діють на основі статутів,
що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень,
одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
2. Організації колективного управління не мають права
займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким
способом об'єкти авторського права і (або) суміжних прав,
доручених їм для управління. На діяльність таких організацій не
поширюються обмеження, передбачені законодавством про захист
економічної конкуренції. ( Частина друга статті 48 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1294-IV від 20.11.2003 )
3. Повноваження на колективне управління майновими правами
передаються організаціям колективного управління авторами та
іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на
основі договорів, укладених у письмовій формі.
4. Організації колективного управління можуть управляти на
території України майновими правами іноземних суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з
аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне
представництво інтересів.
Організації колективного управління можуть доручати на основі
договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на
колективній основі за кордоном майновими правами українських
суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й
про взаємне представництво інтересів.
5. На основі одержаних повноважень організації колективного
управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними
договорів невиключні права на використання об'єктів авторського
права і (або) суміжних прав.
6. Організація колективного управління має право вимагати від
осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних
прав, надання їм документів, що містять точні відомості про
використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і
розподілу винагороди.
7. Організація колективного управління зобов'язана надавати
Установі таку інформацію:
а) про зміни, що вносяться до статуту організації;
б) про укладання двосторонніх чи багатосторонніх договорів з
іншими організаціями колективного управління, в тому числі
іноземними;
в) про управління майновими правами осіб, які не передали
організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті;
г) про укладання договорів управління майновими правами
суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав; ( Підпункту "г"
частини сьомої статті 48 в редакції Закону N 850-IV від
22.05.2003 )
д) про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських
перевірок;
е) про осіб, уповноважених представляти організацію.
Стаття 49. Функції організацій колективного управління
1. Організації колективного управління повинні виконувати від
імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на
основі одержаних від них повноважень такі функції:
а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти
авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час
укладання договору;
б) укладати договори про використання прав, переданих в
управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням
статей 31-33 цього Закону;
в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за
використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав
суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких
вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього
Закону; ( Підпункт "в" частини першої статті 49 в редакції Закону
N 850-IV від 22.05.2003 )
г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством,
необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація,
в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних
повноважень та доручення цих суб'єктів. ( Підпункт "г" частини
першої статті 49 в редакції Закону N 850-IV від
22.05.2003 )
( Підпункт "д" частини першої статті 49 виключено на підставі
Закону N 850-IV від 22.05.2003 )
2. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не
передали організаціям колективного управління повноважень на
управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди,
мають право вимагати від організацій колективного управління, які
таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних
прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення
своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання,
які надаються організаціями колективного управління шляхом
укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
3. Організації колективного управління мають право
резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що
надійшла їм від осіб, які використовують об'єкти авторського права
і (або) суміжних прав. Після трьох років від дня надходження на
рахунок організації колективного управління відповідних сум суми
незапитаної винагороди можуть бути використані для чергових виплат
суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав або спрямовані
на інші цілі, передбачені їх статутами, в інтересах суб'єктів
авторського права і суміжних прав.
Розділ V
ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ
Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав
Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає
підстави для судового захисту, є:
а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті
немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав,
визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права,
визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням
передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень
майнових прав;
б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних
прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію
України, вивезення з митної території України і розповсюдження
контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних
програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій
мовлення;
в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або
частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього
твору;
г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які
мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у
тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм,
програм мовлення;
д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського
права і (або) суміжних прав;
е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів
захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема
виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і
застосування засобів для такого обходу;
є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в
електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює
таке управління;
ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з
метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського
права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена
інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Стаття 51. Порядок захисту авторського права і суміжних прав
Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів
авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку,
встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним
законодавством.
Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського
права і суміжних прав
1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав
суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися
в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх
компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або)
суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні
передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів
суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з
обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і
(або) документів про управління правами чи створенні загрози
неправомірного використання об'єктів авторського права і (або)
суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і
майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав
суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі
забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права
чи створюють загрозу їх порушення; ( Підпункт "а" абзацу другого
частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 850-IV від 22.05.2003 )
б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав
та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або)
суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди;
г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної
шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого
порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або)
суміжних прав, або виплату компенсацій;
д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення
авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення
митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну
територію України чи з її митної території контрафактні примірники
творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів
захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень,
складів, технологічних процесів і господарських операцій,
пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і
відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи
загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в
засобах масової інформації даних про допущені порушення
авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих
порушень;
ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)
суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб,
задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників
творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних
засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством
заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних
прав.
2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої
порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням
розміру відшкодування;
б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського
права і (або) суміжних прав;
в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних
прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від
10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування
збитків або стягнення доходу;
д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок,
випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення
їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних
примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та
обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і
відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення
тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення
авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що
створюють загрозу порушення цих прав;
е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)
суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у
виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та
об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про
канали розповсюдження.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані
особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної
(немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,
майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське
право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який
могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права
якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати,
понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою
допомоги адвоката.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість
відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у
встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір
компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри
відповідача.
3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника
штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь
позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до
Державного бюджету України.
4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію
всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи
програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені
або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних
прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це
стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних
стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких
відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм
мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для
їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів
захисту.
За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у
тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм,
відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом
авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено,
можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої
передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а
матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення
контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням
виручених коштів до Державного бюджету України.
Стаття 53. Способи забезпечення позову у справах
про порушення авторського права і суміжних прав
1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово
має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є
достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і
(або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду
певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в
майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше
передбачене цим Законом використання, а також транспортування,
зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг
примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних,
а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення,
щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів
обходу технічних засобів захисту.
2. За наявності достатніх даних про вчинення такого порушення
авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до
закону передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання,
слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення
розшуку і накладення арешту на:
а) примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз
даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення,
щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби
обходження технічних засобів захисту;
б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і
відтворення;
в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути
доказом вчинення протиправних дій.
3. У разі, якщо відповідач по справі порушення авторського
права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної
інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить
перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження
відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у
випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди
особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є
очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або суддя
одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові
заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за
участю іншої сторони (відповідача) шляхом:
а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як
припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням
авторського права і (або) суміжних прав;
б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у
тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань,
фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що
вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів
захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для
їх виготовлення і відтворення;
в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших
документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або
створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення
порушення) авторського права і (або) суміжних прав.
Заява про застосування тимчасових заходів розглядається
тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання.
Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає
негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю
заявника.
До прийняття ухвали про застосування тимчасових заходів,
зазначених в абзаці першому цієї частини, суд має право вимагати
від заявника обгрунтування того, що він є суб'єктом авторського
права і (або) суміжних прав і що ці права порушені або
невідворотно будуть порушені, а також видати заявнику судову
ухвалу щодо внесення застави або еквівалентної гарантії,
достатньої для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом.
Застава полягає у внесенні на депозит суду заявником чи іншими
особами грошей чи передачі інших матеріальних цінностей. Розмір
застави (гарантії) визначається судом з урахуванням обставин
справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян і не більшим від розміру заявленої
шкоди.
У разі застосування визначених в абзаці першому цієї частини
тимчасових заходів відповідач має право вимагати їх зміни чи
скасування, а заявник зобов'язаний подати позов до суду про захист
порушених авторських чи суміжних прав не пізніше 15 календарних
днів від дня застосування тимчасового заходу.
Застава повертається повністю заявникові при відмові суду у
прийнятті позову до розгляду чи задоволенні позову повністю або
частково. У противному разі застава звертається на виконання
рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої
застосуванням тимчасових заходів.
При скасуванні визначених в абзаці першому цієї частини
тимчасових заходів або якщо при розгляді справи з'ясується
відсутність факту порушення чи загрози порушення авторського права
і (або) суміжних прав, суд має право на клопотання відповідача
прийняти судове рішення щодо надання відповідачу належної
компенсації позивачем за будь-яку шкоду, завдану цими заходами.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і
застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним
чинності.
2. Кабінету Міністрів України у чотиримісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України
свої пропозиції щодо внесення змін до законів України у зв'язку з
прийняттям цього Закону, а також прийняти необхідні
нормативно-правові акти і привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом.
3. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
4. Установити, що починаючи з дня набрання чинності цим
Законом строки охорони авторського права, передбачені статтею 28 і
частинами першою і другою статті 44 цього Закону, застосовуються у
всіх випадках, коли 50-річний строк дії авторського права після
смерті автора або строк дії суміжних прав не закінчився до дня
набрання чинності цим Законом.
5. Установити, що цей Закон застосовується до виконань і
фонограм, створених чи вперше опублікованих до дня набрання
чинності цим Законом, якщо на цей день не минуло 50 років після їх
першого запису або опублікування.
6. Установити, що об'єкти авторського права і суміжних прав,
які є предметом міжнародного договору, до якого Україна
приєдналася і згоду на обов'язковість якого дала Верховна Рада
України, і які створені чи вперше опубліковані до дня набрання
чинності цим Законом, підлягають захисту за цим Законом від дня
набрання ним чинності, якщо на цей день зазначені об'єкти не стали
суспільним надбанням в країні походження у зв'язку із закінченням
строку їх охорони в цій країні.
7. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної
Ради України від 23 грудня 1993 року "Про порядок введення в дію
Закону України "Про авторське право і суміжні права"
(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 13, ст. 65).
8. У статті 2 Закону України "Про приєднання України до
Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів
(Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня
1979 року)" (Відомості Верховної Ради України,
1995 р., N 21, ст. 155) виключити слова "повідомивши при цьому, що
дія зазначеної Конвенції не поширюється на твори, які на дату
набрання чинності цією Конвенцією для України вже є на її
території суспільним надбанням".
9. Доручити Міністерству закордонних справ України повідомити
Генеральному директорові Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про те, що стаття 18 Бернської конвенції про охорону
літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня
1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року) від дня набрання чинності
цим Законом діє на території України в повному обсязі.
10. Доповнити абзац другий Закону України "Про приєднання
України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від
незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року"
( ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 32, ст.
265) реченням такого змісту: "З метою виконання вимог зазначеної
Конвенції поширити, на взаємній основі, національний режим захисту
суміжних прав, передбачений Законом України "Про авторське право і
суміжні права" ( 3792-12 ), на виробників фонограм з країн -
учасниць Конвенції та їхні фонограми, якщо строк охорони цих
фонограм не закінчився в країні походження".
11. Доручити Міністерству закордонних справ України
повідомити Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про
доповнення Закону України "Про приєднання України до Конвенції про
охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення
їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року".
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 23 грудня 1993 року
|