|
|
|
 |
Ч.6 Співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗАСНОВНИКІВ
Стаття 128 Господарського кодексу передбачає, що “громадянин-підприємець відповідає всім своїм майном, на яке, згідно із законом, може бути звернене стягнення”. Зрозуміло, що ця норма викликала у підприємців зустрічне запитання: чи не повинен тепер засновник ПП відповідати за зобов’язаннями свого підприємства всім своїм майном? Відповідь – у жодному разі.
Згадана норма діє тільки в тому випадку, коли громадянин реєструється як підприємець. Якщо ж фізична особа виступає засновником (учасником) підприємства, відповідальність визначають зовсім інші положення. Зокрема, загальні положення Цивільного кодексу: “юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями” або “учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями його учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами і законом”. З огляду на це, закон не вимагає, щоб засновник ПП відповідав за зобов’язаннями свого підприємства. Тому, якщо таку відповідальність не буде обумовлено в установчих документах, майно учасників ПП у безпеці.
Ще одне важливе питання, яке непокоїть засновників ПП, – чи потрібно перереєстровувати свої підприємства з огляду на такі серйозні законодавчі зміни? Відповідь – ні. Діючі ПП не зобов’язані перереєстровуватися у зв’язку з набранням чинності Господарським кодексом України. Такий висновок випливає з того, що Господарський кодекс загалом не встановлює для діючих підприємств, в установчих документах яких не сталося якихось змін, зобов’язання перереєструватися відповідно до чинного законодавства.
Зате, як свідчить практика, створення нових приватних підприємств у деяких випадках є вельми проблематичним. Йдеться про відкриття приватного підприємства з одним засновником – нотаріуси просто відмовляють засвідчувати підпис “одинака” на статуті нового ПП. І в цьому разі нотаріусів важко звинувачувати: вони керуються положеннями Цивільного кодексу, згідно з яким такого варіанта створення ПП бути не може.
В деяких випадках не вдається створити і ТОВ з одним учасником. Хоча такий варіант передбачено в ГК, але в реєстрації відмовляють державні адміністрації. І вони, як це не сумно, мають рацію. В разі створення товариства з обмеженою відповідальністю одним учасником, його статут зі зрозумілих причин не може містити всіх необхідних відомостей згідно з вимогами Цивільного кодексу (зокрема, посилання на розмір статутного капіталу, поділеного на частки; порядок вступу до товариства; порядок прийняття рішення єдиним учасником та ін.).
Звичайно, Цивільний кодекс допускає наявність тільки одного статуту як установчого документа. Проте без установчого договору неможливо відкрити банківський рахунок, адже інструкція НБУ, що регулює питання відкриття банківських рахунків, вимагає обов’язкового пред’явлення установчого договору.
Така недбалість у класифікації видів і форм суб’єктів господарської діяльності на тлі скасування нормативних актів, що регулювали їх діяльність, логічні протиріччя і нечіткість розмежування, відсутність єдиних принципів регулювання діяльності суб’єктів господарської діяльності – все це вносить до і без того вельми заплутаного комерційного законодавства стільки неясності, що ситуацію не рятують навіть Перехідні положення, якими, до речі, передбачено прийняття низки законів. І нарешті, питання порядку і процедури реєстрації СГД кодекс покладає на Кабмін. Тож поки уряд не знайде виходу – доведеться потерпіти.
Про те, що відбулося в результаті одночасного набрання чинності Цивільним і Господарським кодексами, потрібно не говорити, а кричати на весь голос. Наслідки набрання чинності двома кодексами обговорювалися в пресі задовго до 1 січня 2004 р. Наприклад, “БІЗНЕС” у грудні 2003 р. провів “круглий стіл”, присвячений цій темі. Багато учасників засідання говорили про проблеми, що з’являться в правовому полі після 1 січня. Вже протягом місяця з моменту набрання кодексами чинності стало очевидним, що реальність перевершила всі найсміливіші та найстрашніші прогнози.
Кодекси мають визначати механізми створення, діяльності та ліквідації компаній, встановлювати правила укладення і виконання договорів. Прийняття цих документів супроводжувалося запеклою боротьбою. Одні юристи вважають, що вистачить лише Цивільного кодексу України. Їх опоненти натомість заперечують, що є необхідність у паралельній роботі ЦК і ГК.
Однак і ті й інші в запалі боротьби забули про необхідність приведення чинного законодавства у відповідність до вимог кодексів. Отже, Україна вступила в новий 2004 рік із двома конкуруючими кодексами і законодавством, яке їм зовсім не відповідає.
Мабуть вже стало доброю традицією у скрутній ситуації організовувати засідання “круглих столів” для вирішення проблем законодавства. На думку автора, так воно і має бути, адже депутати Верховної Ради України на пленарних засіданнях не чують один одного, не враховують, що суспільству потрібні не зайві балачки, а наполеглива праця.
За сприяння Центру комерційного права, спільно з Міністерством юстиції України, 19 травня 2003 р., напередодні набрання чинності новими Цивільним та Господарським кодексами України, був організований “круглий стіл” на тему: “Новий Цивільний кодекс України: проблеми співвідношення з Господарським кодексом України”.
На запрошення Центру комерційного права відгукнулися і взяли участь в обговоренні цього актуального й важливого питання розробники обох кодексів, а також відомі юристи. На думку Валентини Данішевської, директора Центру комерційного права, обговорення проблем учасниками “круглого столу” та пошук шляхів їх вирішення мав бути плідним і вкрай необхідним для подальшої законотворчої роботи.
Заступник Державного секретаря Міністерства юстиції України, пан Єфименко у своїй промові зауважив: “Усі ми знаємо про те, з якими зусиллями приймався, а точніше – розроблявся, коригувався і наповнювався змістом проект як Цивільного, так і Господарського кодексу. Нам відомо і про те, які питання виникали на початковому етапі, а також після наповнення кодексу нормами, що регулюють ті чи інші суспільні відносини стосовно предмета проектів Цивільного та Господарського кодексів.
Далі >>>
|
|
