Ч.4 Співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України - ProgLaw.Info 

Ч.4 Співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України

Цивільний кодекс вказує, що гарантувати виконання боржником своїх обов’язків перед кредитором, або ж суб’єктом, якого представляє комерційний агент, можуть лише банк, страхова компанія чи інша фінансова установа. Ані брокер, ані дилер, ані торговий дім такого статусу не мають. Тому краще утриматись від надання комерційному агентові права гарантувати виконання укладеної за його участі оборудки. І однією з найголовніших умов, що вибудовують систему відносин між поручителем і посередником, є умова угоди комісії. А це – повна інформація про майно, що його комісіонер зобов’язується купити чи продати. Без цих умов навіть ретельно прописана угода є нечинною.

В юридичній літературі багато йшлося про укладення угод (правочинів). Господарський кодекс вирішив потішити посередників можливістю укладати ще один вид угод – агентський. Якщо за угодою доручення повіреною особою може бути і фізична особа, то комерційне посередництво передбачає участь лише підприємця.

Найчастіше агентами виступають брокери, дилери, торгові дома, але ними можуть бути і фінансові організації. Особливістю агентської діяльності є насамперед те, що послуги, які є предметом цієї діяльності, надаються окремою категорією – комерційними агентами, винятково суб’єктами господарювання та виключно у господарській сфері. Ще одним критерієм, за яким агентський договір відрізняється від договорів комісії та доручення, є можливість вчинення комерційним агентом не тільки юридичних, але й фактичних дій – наприклад, пошук контрагентів, обговорення з ними істотних умов продажу товарів суб’єкта господарювання, якого представляє комерційний агент, передача йому замовлення контрагента тощо.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до змісту ч. 5 ст. 295 ГК України, у певних видах господарської діяльності закон може встановлювати обмеження або заборону здійснювати агентську діяльність. Так, цілком очевидно, що комерційне посередництво як підприємницька діяльність не допускається в тих видах діяльності, в яких підприємництво взагалі заборонено законом.

Зокрема, обмеження у здійсненні підприємницької діяльності встановлені ст. 4 Закону України “Про підприємництво” (нагадаємо, що загалом цей Закон, окрім вказаної правової норми, втратив чинність з 1 січня 2004 р.): наприклад, діяльність, пов’язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій – також повними товариствами.

Деякі обмеження можливості укладання агентського договору (як і інших договорів, в яких бере участь підприємець) обумовлюються вимогою законодавства щодо обов’язкового ліцензування відповідного виду діяльності. Наприклад, згідно зі ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, підлягають ліцензуванню посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном, а також посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника.

В будь-якій агентській угоді обов’язково слід обумовити сферу, характер і порядок здійснення комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов’язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агенту, територію і термін дії угоди, санкції в разі порушення її умов.

Господарський кодекс на відміну від Цивільного, ставить більш жорсткі умови угоди. Тому право визначити, якою нормативною базою керуватися при укладанні угоди комерційного представництва, належить бізнес-партнерам.

Щодо нових правил дії угод доручення потрібно сказати, що подібні контракти, по суті, є угодами про представництво однієї особи від імені іншої. А отже, укладатись і виконуватись такі угоди мають ще й відповідно до правил ЦК, що стосуються представництва. До речі, ЦК передбачає таке нововведення, як комерційне представництво.

Специфіка комерційного представництва полягає в тому, що зазвичай воно не безплатне. Крім того, комерційний представник має право водночас представляти кілька сторін операції, що раніше було неможливо. ЦК припускає встановлення законом спеціальних правил про комерційне представництво у певній сфері підприємницької діяльності. Обов’язки повіреного кодекс майже не змінив. Новим є лише його обов’язок після виконання доручення або в разі припинення угоди доручення до її виконання відразу ж повернути довірителю довіреність, термін дії якої ще не скінчився.

Основним обов’язком комерційного агента, відповідно до ч. 1 ст. 300 Господарського кодексу України, є особисте виконання дій, на які він уповноважений агентським договором.

Таким чином, закон встановлює заборону щодо передачі прав і повноважень комерційного агента іншим способом, тобто укладення субагентського договору за українським законодавством є неприпустимим (на відміну від положень Цивільного кодексу Російської Федерації, які прямо передбачають можливість і порядок укладення такого договору).

Слід зауважити, що комерційний агент має право здійснювати комерційне посередництво для кількох суб’єктів господарювання. Це може відбуватися лише за умови, що інтереси суб’єктів, яких представляє агент, не є суперечливими в питаннях, для вирішення яких цей агент запрошений.

Агентським договором можуть бути встановлені монопольні агентські відносини – в такому разі комерційний агент, згідно з ч. 2 ст. 299 ГК України, не має права укладати з іншими суб’єктами аналогічні угоди в межах, встановлених умовами агентського договору.

Для припинення дії угоди доручення, в якій повірений діє як підприємець, встановлено особливе правило: сторона, яка відмовляється від угоди, має попередити іншу сторону про відмову не пізніше ніж за один місяць, якщо угодою не встановлено більш тривалий термін. Новелою є також вказівка, що без такого попереднього повідомлення довіритель має право відмовитись від угоди доручення в разі ліквідації юридичної особи, яка є комерційним представником.

Показово, що відмова довірителя від угоди доручення, як і відмова повіреного від виконання за угодою, не є підставою для відшкодування збитків, заподіяних повіреному через припинення угоди.

Це правило має три винятки:

1. якщо повірений діяв як комерційний представник – у цьому випадку він має право на відшкодування втраченої вигоди;
2. відмова повіреного від угоди за умов, коли довіритель позбавлений можливості в інший спосіб забезпечити свої інтереси;
3. відмова від угоди повіреного, якщо він виступає як комерційний представник.

Далі  >>>