|
|
|
 |
- підготовка та укладення угоди про передачу права влас-
ності на земельну ділянку відповідно державі або терито-
ріальній громаді;
- нотаріальне посвідчення укладеної угоди;
- державна реєстрація укладеної угоди.
Органами державної реєстрації, які фіксують укладені уго-
ди про передачу права власності на земельну ділянку на підста-
ві добровільної відмови є органи місцевого самоврядування за
місцем розташування земельної ділянки. Зазначений орган пе-
ревіряє подані документи і приймає відповідне рішення.
У разі прийняття позитивного рішення на обох примірни-
ках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та
номеру запису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір.
Один примірник угоди повертається власнику земельної ділян-
ки, інший залишається у виконавчому комітеті органу місцево-
го самоврядування.
Примусове припинення прав на земельну ділянку
здійснюється у судовому порядку у разі:
- використання земельної ділянки не за цільовим призна-
ченням;
- неусунення допущених порушень законодавства (забруд-
нення земель радіоактивними і хімічними речовинами,
відходами, стічними водами, забруднення земель бакте-
ріально-паразитичними карантинно-шкідливими орга-
нізмами, засмічення земель забороненими рослинами,
пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об’єктів
інженерної інфраструктури меліоративної системи, по-
рушення встановленого режиму використання земель,
що особливо охороняються, а також використання земель
способами, які завдають шкоду здоров’ю населення) в тер-
міни, встановлені вказівками спеціально уповноважених
органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
- конфіскації земельної ділянки;
- викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспіль-
ної необхідності та суспільних потреб;
- примусового звернення стягнень на земельну діяльну по
зобов’язаннях власника цієї земельної ділянки;
- невідчуження земельної ділянки іноземними особами
без громадянства протягом року при спадкуванні земель
сільськогосподарського призначення.
Іноземні особи та особи без громадянства можуть набува-
ти права власності лише на земельні ділянки несільськогоспо-
дарського призначення в межах населених пунктів, а також на
земельні ділянки несільськогосподарського призначення за ме-
жами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухо-
мого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Це свідчить про те, що іноземні громадяни та особи без гро-
мадянства не можуть володіти на праві приватної власності:
- земельними ділянками сільськогосподарського призна-
чення;
- земельними ділянками несільськогосподарського при-
значення за межами населених пунктів, на яких відсутні об’єкти
нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
У разі прийняття іноземцями та особами без громадянства
у спадщину земельної ділянки зазначеної категорії, вони повин-
ні добровільно відчужуватися у власність держави або терито-
ріальної громади протягом року.
Якщо земельна ділянка цією особою не відчужена, вона під-
лягає примусовому відчуженню за рішенням суду.
Органи державної влади та органи місцевого самовряду-
вання відповідно до своїх повноважень мають право викупу
земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для
суспільних потреб.
Земельні ділянки підлягають викупу для таких суспільних
потреб:
а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів
місцевого самоврядування;
б) під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної
та комунальної власності;
в) під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохо-
ронного призначення;
г) оборони та національної безпеки;
|
|
