|
|
|
 |
Не можуть передаватись у приватну власність
наступні землі комунальної власності:
а) землі загального користування населених пунк тів (майдани,
вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари,
кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об’єкта-
ми повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об’єктами природно-заповідного фонду, істори-
ко-культурного та оздоровчого призначен ня, що мають особливу
екологічну, оздоровчу, нау кову, естетичну та історико-культурну
цінність, якщо інше не передбачено законом;
г) землі лісового фонду, крім визначе них випадків;
д) землі водного фонду, крім визначених випадків;
е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення
діяльності органів місцевого самовря дування.
Територіальні громади набувають землю у ко мунальну влас-
ність у разі:
а) передачі їм земель державної власності;
б) примусового відчуження земельних ділянок у власників
з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
в) прийняття спадщини;
г) придбання за договором купівлі-продажу, дару вання,
міни, іншими цивільно-правовими угодами;
д) виникнення інших підстав, передбачених зако ном.
Особливим способом набуття права комунальної власності є
примусове відчуження земельних ділянок у приватних власників
у разі виникнення суспільних потреб або суспільної необхідності.
Це два різних по няття і дві підстави набуття права комуналь-
ної влас ності. До суспільних потреб відносяться примусовий ви-
куп земельних ділянок під будівлі і споруди орга нів державної
влади та органів місцевого самовряду вання; під будівлі, споруди
та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності;
під об’єкти при родно-заповідного та іншого природоохоронного
при значення; оборони та національної безпеки; під будів ництво та
обслуговування лінійних об’єктів та об’єк тів транспортної і енер-
гетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній
електропередачі, аеро портів, нафто- та газових терміналів, елек-
тростанцій тощо); під розміщення дипломатичних та прирівняних
до них представництв іноземних держав та міжнарод них організа-
цій; під міські парки, майданчики відпо чинку та інші об’єкти за-
гального користування, необ хідні для обслуговування населення.
Суспільна необх ідність виникає тільки у разі введення військо-
вого або надзвичайного стану і є за своєю суттю форс-мажорними
обставинами припинення права приватної влас ності на землю.
Дуже важливими і значимими в земельному законодавстві
є суспільні відносини між державою та громадянином.
Розглянемо питання права власності держави на землю в
Україні.
У державній власності перебувають усі землі України, крім зе-
мель комунальної та приватної вла сності.
Право державної власності на землю набувається і реалізуєть-
ся державою в особі Кабінету Мініст рів України, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севасто-
польської мі ських, районних державних адміністрацій відповід но
до закону.
Право державної власності являє собою сукупність право-
вих норм, що закріплюють і охороняють належ ність землі народу
України в особі органів державної влади, а також встановлюють
порядок та умови придбання державної власності і визначають ви-
черпний перелік земель, які не можуть надаватись у приватну або
комунальну власність.
Особливістю державної власності на землю є те, що в цьому
випадку вона виступає у вигляді виняткової вла сності народу
України (ст.ст. 9,10 Закону України «Про власність»). Це означає,
що на землю, яка проголошена винятковою власністю народу, дер-
жава має лише ком петенцію по управлінню у загальнонародних
інтересах. Таким чином, право державної власності характеризує
належність землі народу України в цілому.
Увага! Земельним законодавством передбачено землі держав-
ної форми власності, що не підлягають передачі у комунальну влас-
ність.
|
|
