|
|
|
 |
няються за метою викорис тання. Наприклад, для ведення фермер-
ського господар ства земельна ділянка надається в розмірі земель-
ної частки (паю); для ведення особистого селянського господар-
ства — не більше 2,0 гектара; для ведення саді вництва — не більше
0,12 гектара; для будівництва і обслуговування житлового бу-
динку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у
селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гек-
тара, в містах — не більше 0,10 гектара; для індивіду ального дач-
ного будівництва — не більше 0,10 гекта ра; для будівництва інди-
відуальних гаражів — не бі льше 0,01 гектара.
Об’єктом права приватної власності іноземних громадян та
осіб без громадянства є земельні ділян ки несільськогосподарсько-
го призначення в межах населених пунктів, а також земельні ді-
лянки несіль ськогосподарського призначення за межами населе-
них пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що
належать їм на праві приватної власності.
В земельному законодавстві немає обмежень з кіль кості зе-
мельних ділянок, що можуть знаходитися у власності однієї осо-
би. Право власності розповсюджується не тільки на земельну ді-
лянку, а і на водні об’єкти і ліси.
Але в повному обсязі воно засто совується тільки до земель,
які знаходяться у держав ній власності. Громадянам та юридич-
ним особам мо жуть належати на праві власності тільки замкнені
зе мельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гекта-
рів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств
та замкнені природні водойми (за гальною площею до 3 гектарів),
або створювані рибо господарські, протиерозійні та інші штучні
водойми.
|
|
