|
|
|
 |
І. ЗМІСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
Право власності на землю. В чому полягає його
зміст?
Право власності на землю — це Ваше право на володіння, ко-
ристування і розпорядження земельними ді лянками.
Можливість володіння є правом фактичного панування над пев-
ною земельною ділянкою. Відомо, що не можна викорис товувати зе-
мельну ділянку, не маючи господарського або фактичного панування над
нею. Проте, право володіння земельною ділянкою має певну своєрід-
ність. Це викликано невід’ємністю земельної ділянки від навколишньо-
го природного се редовища, їх екологічним взаємозв’язком, неможливіс-
тю її вилучення та переносу, скажімо в інше місце.
Зазначимо, що право володіння може належати не тільки власни-
ку, але й особі, якій власник передав земельну ділянку на підставі до-
говору (наприклад, оренди). Власник при цьому не втрачає права воло-
діння. Він перестає здійс нювати його, але цілком зберігає можливість
мати зе мельну ділянку у своєму господарстві, у складі майна.
Можливість користування є правом влас ника задоволь-
няти за допомогою землі свої потреби, тобто можливістю її без-
посередньої господарської експлуа тації шляхом отримання ко-
рисних властивостей, в тому числі отримання плодів та інших
прибутків. Право користування, як і право володіння, може на
підставі договору з власником на лежати й іншій особі, яка не є
власником.
Можливістю розпорядження є визнане за власни ком і гаран-
товане йому право учиняти дії, спря мовані на зміну юридичного
статусу, економічного призначення чи стану земельних ділянок,
визначення їх юридичної долі (передача їх іншим особам у влас-
ність). Такими діями є, головним чином, угоди (купівля-продаж,
дарування, обмін та ін.). Внаслідок виконання цих угод власник
передає іншій особі всі свої права.
Зауважимо! Земля в Україні може перебувати у приватній,
комунальній та державній власності, які між собою є рівними.
З’ясувавши форми власності на землю, виникає необхідність
у визначенні суб’єктів права власності на землю залежно від
форм власності.
Суб’єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи (підприємства, установи,
організації) - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це пра во безпо-
середньо або через органи місцевого самоврядування, - на зем-
лі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповід ні органи
державної влади, - на землі державної власності.
Щоб стати власником земельної ділянки треба:
1. Мати правоздатність, тобто здатність мати права та
обов’язки. Правоздатність мають усі фізичні особи (людина як
учасник суспільних відносин) з моменту народження.
2. Мати дієздатність, тобто усвідомлювати значення сво-
їх дій та можливість керувати ними. Повну дієздатність має фі-
зична особа, яка досягла 18 років. Земельною дієздатністю є
здатність громадянина здійснювати дії, які направлені на отри-
мання земельної ділян ки, зокрема, - звертатись до відповідного
органу про на дання у власність земельної ділянки, отримання зе-
мельного паю, придбання земельної ділянки на підставі цивільно-
правової угоди.
Якщо Ви є засновником юридичної особи!
Юридичні особи набувають земельної право- і діє здатності
з моменту державної реєстрації в органах виконавчої влади.
Суб’єктом права приватної власно сті на землю мають бути тіль-
ки юридичні особи, засно вані на приватній власності. Юридичні
особи, заснова ні на державній або комунальній власності, не мо-
жуть бути власниками земельних ділянок. Їм земля нада ється
в постійне користування.
Суб’єктами права комунальної власності є територіальні
громади сіл, селищ, міст, як безпосередньо, так і в особі їх пред-
ставницьких органів — рад. Тери торіальна громада — це жителі,
об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста,
|
|
